Постанова 0870/4728/12

Вид Адміністративне
Етап Перша
Регіон Запорізька область
Суд Запорізький окружний адміністративний суд
Суддя Недашківська Катерина Михайлівна
Категорія Адміністративні справи; Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян, зокрема зі спорів щодо:; призначення, перерахунку та зді
Опубліковано 25.12.2012
Роздрукувати

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року 15 год. 00 хв. Справа № 0870/4728/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Горобцової Я.В. та Лазаренка М.С., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 09 серпня 2007 року), представника відповідача 1 - Пасічник О.М. (довіреність від 18 листопада 2011 року), представника відповідача 2 - Пасічник О.М. (довіреність 05 жовтня 2012 року), представника відповідача 3 - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

21 травня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області (далі іменується - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі іменується - відповідач 2) та Пенсійного фонду України (далі іменується - відповідач 3), в якому позивач просив суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України неправомірними; скасувати рішення комісії зі спірних питань щодо призначення (відмови) та перерахунку пенсій від 03.02.2012 Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю з 01 січня 2012 року та сплачувати її в розмірі 8220 грн. 00 коп. у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати державним службовцям - суддям; зобов'язати Пенсійний фонд України надати роз'яснення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Управлінню Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо порядку перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області та отримання права на довічне грошове утримання позивачу за його згодою призначена пенсія державного службовця на підставі ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Позивач зазначає, що за результатами розгляду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області його заяви про перерахунок пенсії державного службовця на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» та довідки ТУ ДСА в Запорізькій області, відповідачем 1 прийнято протиправне рішення про відмову в задоволенні такого звернення.

Позивач вважає дії відповідача 1 щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії протиправними, а прийняте суб'єктом владних повноважень рішення таким, що підлягає скасуванню. Також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійний фонд України безпідставно залишали скарги позивача без задоволення та не вживали належних заходів для відновлення його законних прав та інтересів.

Ухвалою судді від 11.06.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.12.2012 в судове засідання прибув позивач, надав письмові уточнення до адміністративного позову та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до наданих в судовому засіданні уточнень, позивач просив суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України неправомірними; скасувати рішення Комісії зі спірних питань щодо призначення (відмови) та перерахунку пенсії від 03.02.2012 Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю - судді у відставці з 01 січня 2012 року у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим суддям та сплачувати її в розмірі 90% з урахуванням розміру заробітної плати працюючого судді, зазначеної в довідках ТУ ДСА в Запорізькій області від 24.01.2012 та від 19.12.2012 на підставі чинного законодавства без обмеження максимального розміру пенсії; зобов'язати Пенсійних фонд України надати роз'яснення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Управлінню Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо порядку перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям - суддям; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю без подальшого звернення до суду у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям - суддям та наданні суддею відповідної довідки про розмір суддівської винагороди; допустити негайне виконання рішення щодо перерахунку та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

25.12.2012 в судове засідання також прибув представник відповідача 1 та відповідача 2, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративній позов, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі через їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник Пенсійного фонду України в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття та не подав до суду жодних заяв, клопотань чи письмових заперечень на адміністративний позов.

За приписами ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на те, що відповідач 3 - Пенсійний фонд України був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, та беручи до уваги ту обставину, що надані позивачем в судовому засіданні письмові уточнення до адміністративного позову не містять змін до позовних вимог, що стосуються Пенсійного фонду України, суд вирішив продовжувати розгляд справи за його відсутності, оскільки в матеріалах справи містяться всі достатні та допустимі докази для правильного вирішення справи та прийняття законного рішення.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 25.12.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, в період часу з 03.08.1992 по 16.04.2007 працювала на посаді судді Токмацького районного суду Запорізької області, та починаючи з 16.04.2007 має статус судді у відставці, що підтверджується посвідченням №00679, виданим Головою Верховної ради України А.Яценюком (а.с. 15).

При звільненні з посади судді Територіальним управлінням ДСА в Запорізькій області позивачу було призначено довічне грошове утримання, а після досягнення 55 років Управлінням Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, за згодою позивача, призначена пенсія державного службовця на підставі ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та ст. 37 Закону України «Про державну службу». Починаючи з 11.11.2007 позивачу призначена пенсія державного службовця в розмірі 90% заробітної плати, яка складає 3740 грн. 00 коп.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області із заявою від 25.01.2012 про перерахунок пенсії державного службовця на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», до якої надав довідку ТУ ДСА в Запорізькій області про розмір заробітної плати від 24.01.2012 (а.с. 9).

За результатами розгляду заяви, Комісією зі спірних питань щодо призначення (відмови) та перерахунку пенсій Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області винесено рішення від 03.02.2012, яким позивачу відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії (а.с. 10).

Не погоджуючись з винесеним відповідачем 1 рішенням, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зі скаргою від 27.02.2012 (а.с. 11), за результатами розгляду якої позивача повідомлено про те, що з метою врегулювання порушених ним питань до Пенсійного фонду України надіслані відповідні запити, а після надходження відповідей його буде повідомлено додатково (а.с. 12, 13).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення від 03.02.2012 на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, та надавши оцінку діям відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів, урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі іменується - Закон України №2453-VI)

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України №2453-VI, згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України №2453-VI змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.

Статтею 129 Закону України №2453-VI визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимог статті 138 Закону України №2453-VI.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України №2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Згідно ч. 5 ст. 138 Закону України №2453-VI (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, Закон України №2453-VI не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.

Внаслідок прийняття Закону України №2453-VI збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Таким чином, фактично звуження змісту та обсягу статусу суддів не відбулося.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України №2453-VI в редакції Закону станом на 01.01.2012.

Разом з тим, позивач просить суд зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% з урахуванням розміру заробітної плати працюючого судді.

Колегія суддів зазначає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен становити 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, оскільки частиною третьою статті 138 Закону №2453-VІ (в редакції Закону станом на 01.01.2012) передбачено, що довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 80 відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Суд також зазначає, що позивач просить зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату пенсії саме за період починаючи з 01.01.2012, а звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області із заявою про перерахунок пенсії відбулось 25.01.2012.

При цьому, суд зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 43 Закону України «Про статус суддів» щодо виплати довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді, оскільки дана норма втратила чинність згідно з Законом України від 07.07.2010 №2453-VІ.

Розв'язуючи спір, суд також зважує на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №19-рп/2004р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання); рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 №4-рп/2007 у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 36, пунктів 20, 33, 49, 50, статті 71, статей 97, 98, 104, 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про гарантії незалежності суддів); рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 №18-рп/2011 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання».

Так, зокрема, Конституційний Суд України зазначав, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004). Положеннями п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453.

В рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №18-рп/2011 також зауважено, що виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Відмінністю щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є лише те, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зважує суд і на положення ст. 126 Конституції України, які закріплюють основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», що був чинний на час призначення позивачу довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає, що відповідач 1 мав здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці з метою приведення розміру такого утримання у відповідність з розміром утримання судді, що працює на посаді. Отже дії відповідача 1 щодо відмови позивачу у перерахунку на підставі наданих ним довідок ТУ ДСА в Запорізькій області є противоправними, оскільки порушують права та інтереси позивача.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця; скасування рішення Комісії зі спірних питань щодо призначення (відмови) та перерахунку пенсії від 03.02.2012 Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії державного службовця; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю - судді у відставці з 01 січня 2012 року у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим суддям та сплачувати її в розмірі 80% з урахуванням розміру заробітної плати працюючого судді, зазначеної в довідках ТУ ДСА в Запорізькій області від 24.01.2012 та від 19.12.2012 на підставі чинного законодавства без обмеження максимального розміру пенсії, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

За приписами п. 1.1 Постанови Пенсійного фонду України «Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» від 27.06.2002 №11-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - Фонд), який є центральним органом виконавчої влади.

Згідно п. 2.3 Положення, Управління з метою організації своєї діяльності у межах своєї компетенції розглядає звернення, заяви та скарги підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Позивач вказує на бездіяльність відповідача 2 щодо надання аргументованої відповіді на його скаргу від 27.02.2012.

Проте, колегія суддів не погоджується з доводами позивача щодо бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Пенсійного фонду України при наданні відповіді на звернення, оскільки бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта, яка характеризується відсутністю вчинення будь-яких необхідних та належний дій, а як встановлено з матеріалів справи відповідач 2 надавав позивачу відповіді від 27.03.2012 та від 10.04.2012.

Пенсійним фондом України також була надана на адресу позивача відповідь від 27.06.2012 (а.с. 17).

Суд погоджується з посиланнями позивача на те, що в даних відповідях не було викладено по суті змісту постановлених позивачем питань згідно скарги, а лише надана відповідь про факт звернення до Пенсійного фонду України з відповідними запитами щодо цього питання. Проте, дані листи відповідача 2 являються офіційними письмовими відповідями, наданими в процесі розгляду скарги, що виключає факт наявності бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про Положення про Пенсійний фонд України» від 06.04.2011 №384/2011, основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

За приписами п. 4 Положення №384/2011 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Пенсійний фонд України неналежним чином організовує, координує та контролює роботу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та УПФУ в м. Токмаку та Токмацькому районі щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Також пп. 11 п. 4 Положення визначено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань дає роз'яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску та разом із Міністерством - з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій.

За приписами п. 9 Положення, Пенсійний фонд України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства та доручень Міністра видає акти організаційно-розпорядчого характеру, які Голова правління Пенсійного фонду України підписує та організовує і контролює їх виконання.

Проекти нормативно-правових актів Пенсійного фонду України погоджуються з Міністерством.

Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

З аналізу даних норм вбачається, що Пенсійний фонд України являється центральним органом виконавчої влади, який в межах своєї компетенції має повноваження на прийняття нормативно-правових актів в своїй сфері діяльності (накази, розпорядження, роз'яснення, рекомендації і т.д.), тобто має певні ознаки законотворчості.

Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Дія нормативно-правового акта чи навіть окремої його норми права - це обов'язковість їх виконання (всіма) громадянами, посадовими особами, державними органами та іншими суб'єктами права стосовно певної сфери (виду) суспільних відносин, за певних обставин, протягом певного часу, на певній території (у певному просторі) та щодо конкретного кола суб'єктів права, тобто осіб, організацій, які наділені певними характеристиками.

Отже, межі дії нормативних актів чи окремих норм визначаються такими критеріями: видом регульованих суспільних відносин (тобто предметом регулювання); обставинами, настання яких зумовлює необхідність застосування регулятивної функції цих актів; часовими вимірами; просторовими вимірами; колом осіб, на яких поширюються норми акта.

Дане твердження про межі дії не суперечить судженню про загальнообов'язковість правових норм як конститутивну органічну властивість права. Норми права обов'язкові до виконання лише в рамках, окреслених переліченими критеріями. Абсолютна ж, беззастережна «загальнообов'язковість» виключала б можливість функціонувати праву як системі, тобто змінювати та оновлювати право; враховувати особливості та обставини, пов'язані з місцем проходження (розвитку) праворегульованих відносин; враховувати специфічні реально існуючі властивості різних суб'єктів. Усе це могло б призвести до загального нівелювання права та втрати ним його соціальної цінності як регулятора суспільних відносин, що залежить від конкретних історичних умов соціального життя.

Дія нормативно-правового акта поширюється на певні суспільні відносини, що визначається галузевою приналежністю норми. Це так звана предметна дія. Дія норми права пов'язується з певними обставинами, що визначається гіпотезою норми.

Нормативно-правовий акт - це офіційний акт правотворчості, що представляє собою владний припис, що містить норми права.

Суд зазначає, що він не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади чи приймати рішення про зобов'язання такого суб'єкта вчинити дії щодо винесення певного нормотворчого акту, у зв'язку з чим позовна вимога щодо зобов'язання Пенсійного фонду України надати роз'яснення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Управлінню Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо порядку перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям - суддям, є безпідставно, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 як державному службовцю без подальшого звернення до суду у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям - суддям та наданні суддею відповідної довідки про розмір суддівської винагороди, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Суд приймає рішення в межах вимог адміністративного позову, з урахуванням обставин, що підтверджують факти порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до суду.

Відтак, формування висновків та прогнозування на майбутнє обставин, що зумовлять звернення позивача до суду з аналогічними позовними вимогами про зобов'язання здійснити перерахування та виплату пенсії, є неможливим та безпідставним, оскільки встановити можливість ф'ючерсного порушення прав позивача неможливо.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково,судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань щодо призначення (відмови) та перерахунку пенсії Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області від 03 лютого 2012 року №1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Токмаку та Токмацькому районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 24 січня 2012 року, починаючи з 01 січня 2012 року; згідно довідки від 19 грудня 2012 року, починаючи з 01 квітня 2012 року; згідно довідки від 19 грудня 2012 року, починаючи з 01 липня 2012 року; згідно довідки від 19 грудня 2012 року, починаючи з 01 жовтня 2012 року; згідно довідки від 19 грудня 2012 року, починаючи з 01 грудня 2012 року, з урахуванням вже проведених за цей період виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову в частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 03 коп. (три) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя К.М.Недашківська

Суддя Я.В.Горобцова

Суддя М.С.Лазаренко