Ухвала суду 14/5025/1982/11

Вид Господарське
Етап Перша
Регіон Хмельницька область
Суд Господарський суд Хмельницької області
Суддя Гладюк Ю. В.
Категорія Господарські справи; Майнові спори.
Опубліковано 24.10.2012
Роздрукувати

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"24" жовтня 2012 р.Справа № 14/5025/1982/11

Господарський суд Хмельницької області в складі головуючого судді Гладюка Ю. В., розглянувши скаргу на дії ДВС у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Волочиськ про стягнення 96 000 грн.

за участю представників сторін:

від скаржника (боржника) - ОСОБА_3 за довіреністю

від стягувача -не з'явився

від ДВС - Яковина І.А. за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

в с т а н о в и в

Рішенням господарського суду області від 13.12.11р. позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) - 96 000 грн. заборгованості, 960 грн. державного мита, а також 236 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.12р. апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Волочиськ, Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2001 року у справі №14/5025/1982/11 задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області №14/5025/1982/11 від 13.12.2011скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.12р. касаційна скарга позивача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задоволена. Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 у справі №14/5025/1982/11 скасована. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.12.2011 у справі №14/5025/1982/11 залишено без змін. Видано наказ.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить визнати дії В ДВС Волочиського РУЮ, що полягають у накладенні арешту на все майно боржника, неправомірними та скасувати Постанову від 2 жовтня 2012 року про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34091837. Обґрунтовуючи скаргу скаржник зазначає, що постановою від 5 вересня 2012 року заступником начальника В ДВС Волочиського РУЮ відкрито виконавче провадження № 34091873. 7 жовтня 2012 року на адресу боржника надійшла постанова про арешт коштів та постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. 9 жовтня 2012 року за повідомленням органів реєстрації ТЗ накладено арешт на всі ТЗ, які належать боржнику, що суперечить умовам ч. 6 ст. 52 Закону України „Про виконавче

провадження" де вказано, що стягнення на майно боржника звертається у розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Боржник є суб'єктом господарської діяльності та надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Вартість транспортних засобів, на які накладено арешт, в десятки разів перевищує суму боргу, зазначеного в рішенні суду.

Такі дії ДВС призвели до призупинення діяльності боржника, оскільки транспортні засоби, що знаходяться під арештом, не допускаються до поїздок за кордон через неможливість проведення відповідних реєстраційних дій.

Наклавши арешт на все майно боржника (а не на суму, необхідну для виконання наказу) та не впевнившись про наявність чи відсутність грошових коштів боржника, органом ДВС порушено норми ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, ст. ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження".

В судовому засіданні представник скаржника додатково звертав увагу суду на неправильне посилання в постанові на ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження" , зокрема невідповідність змісту виконавчої дії на положенням цієї статті.

Представник ДВС в судовому засіданні 22 жовтня 2012 року подав заперечення проти скарги. В названому запереченні вказує, що 03.09.2012 р. на виконання до відділу ДВС надійшов наказ № 14/5025/1982/11, виданий 29.08.2012 р. Господарським судом Хмельницької області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96 000грн. заборгованості, 960 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього-97196,00грн.

05.09.2012 р. відкрито виконавче провадження № 755/2 (заступником начальника відділу Яковиною І.А.) та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання вимог виконавчих документів на підставі ст. 25 ЗУ „Про виконавче провадження".

Боржником в добровільному порядку вимоги виконавчого документу не виконанні. 11.09.2012 р. заступником начальника В ДВС до реєструючих органів направлені запити для виявлення майна, яке належить боржнику на праві власності та за рахунок якого можливе погашення боргу на користь стягувача.

Ст. 52 ЗУ „Про виконавче провадження" зазначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до відповіді № 199900 Державної податкової служби України про наявність відкритих рахунків у боржника, заступником начальника В ДВС винесена постанова про арешт коштів боржника, так як іншого заробітку, доходу, коштів на рахунках у боржника немає. Згідно п.5 ст. 52 ЗУ „Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також: на належне боржнику інше майно. Звернення стягнення на майно не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно п. 1, 2 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" обов'язком державного виконавця є забезпечення своєчасного виконання рішення суду. Тому, 2 жовтня 2012 року винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. 10 жовтня 2012 року надійшла відповідь МВС України у Хмельницькій області про наявність за боржником транспортних засобів, в зв'язку з чим 10 жовтня 2012 року заступником начальника В ДВС направлено вимогу до боржника про надання ним ТЗ для їх опису і реалізації.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 5 вересня 2012 року заступником начальника В ДВС Волочиського РУЮ відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 14/5025/1982/11 від 29 серпня 2012 року. 25

вересня 2012 року винесено постанову про накладення арешту на кошти на рахунках, які належать боржнику - ОСОБА_2 у мажах суми 106 950, 60 грн.

2 жовтня 2012 року постановою заступника начальника В ДВС Волочиського РУЮ накладено арешти на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми 106 950, 60 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь -якого майна, яке належить ОСОБА_2, лише в межах суми боргу.

Також до справи надано копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна де зазначено про реєстрацію заборони відчуження всього рухомого майна ОСОБА_2

Про реєстрацію за боржником транспортних засобів свідчать додані копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ, а саме НОМЕР_3 (сідловий тягач НОМЕР_4), НОМЕР_5 (сідловий тягач НОМЕР_6), НОМЕР_7 (напівпричіп НОМЕР_8), НОМЕР_9 (напівпричіп НОМЕР_10). На підтвердження одруження боржника надано копію паспорта з відповідною відміткою.

За результатами розгляду скарги судом враховується наступне.

Визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно боржника державний виконавець, при винесенні постанови від 2 жовтня 2012 року керувався ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження". В той же час, статтею 55 Закону України „Про виконавче провадження" регламентовано звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб. Так, за правилами цієї статті :

1. Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику.

2. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

3. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

5. За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону.

Аналіз змісту даної норми свідчить про неможливість її застосування при накладенні арешту на майно боржника, без встановлення в порядку, визначеному вищевказаною нормою, факту знаходження майна боржника у інших осіб.

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що державним виконавцем не вчинялись будь-які дії щодо встановлення факту знаходження майна боржника у інших осіб. Тому накладення арешту на майно боржника в порядку ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження" є неправомірним.

Судом враховується також невідповідність змісту постанови від 2 жовтня 2012 року про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34091837 пунктам 1.5., 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012 р. № 512/5, якими встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

Зазначена норма Інструкції та фактичний зміст постанови свідчить про невірно визначену виконавцем законодавчу підставу її винесення.

Крім наведеного судом враховується й обґрунтованість доводів боржника стосовно прийняття державним виконавцем рішення про накладення арешту на все майно боржника без врахування закріплених Конституцією України основних принципів діяльності державних органів. Так, приймаючи відповідні рішення будь-який державний орган в тому числі і виконавча служба, повинен діяти :

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Необхідність дотримання державними органами та посадовими особами цих принципів закріплена ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наклавши арешт на все майно скаржника -боржника державний виконавець не врахував специфіки господарської діяльності боржника, очевидну не співрозмірність боргу та вартості арештованого майна, адже на момент арешту майна державному виконавцю було відомо, що у власності боржника знаходяться великотоннажні автомобілі з причепами, які ним використовуються в міжнародних перевезеннях, орієнтовна вартість кожного з яких суттєво перевищує суму стягнення. Крім того державному виконавцю було відомо і те, що з винесенням постанови про накладення арешту на все майно боржника останній не зможе здійснювати свою господарську діяльність, що ускладнить фінансовий стан боржника, а з рештою і виконання рішення суду. При цьому також не враховано, що ускладнення виконання рішення суду суперечить інтересам стягувача.

Слід також зазначити, що одночасна вказівка у постанові про накладення арешту на все майно та в межах суми стягнення носить альтернативний характер. Надати пояснення з приводу того хто, та завдяки яким правовим механізмам при виконанні постанови обмежить перелік арештованого майна вартістю стягнення державний виконавець пояснити не зміг. Отже він усвідомлював що вказівка у постанові на суму стягнення є формальною та такою, що не має правового значення при її виконанні.

Виходячи з наведеного суд прийшов до висновку, що вчиняючи арешт майна боржника державний виконавець діяв не врахувавши усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не розсудливо та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)

Такі дії державного виконавця не узгоджуються з приписами статті 6 пункту 6 статті 52 Закону України „Про виконавче провадження ", за змістом яких державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом.

Отже скарга обґрунтована, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії відділу ДВС Волочиського РУЮ щодо накладення арешту на все майно боржника неправомірними.

Постанову від 2 жовтня 2012 року про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 34091837 скасувати.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим.:

1- до справи,

2-заявнику (боржнику)

3- стягувачу (рек. -АДРЕСА_1),

4 -Відділу ДВС Волочиського РУЮ (рек. -31200, м. Волочиськ, вул.. Лисенка, 4).